1.2. Види аудиту За формою і метою здійснення аудит поділяють на зовнішній (незалежний) і внутрішній, підлеглий в тій формі, в якій він проводиться. Зовнішній аудит — незалежний аудит відносно контрольованого підприємства, що здійснюється на підставі договору з підприємством-замовником. Метою такого аудиту є перевірка законності господарських операцій, достовірності фінансової звітності, бухгалтерського балансу, а також визначення, наскільки відповідає ведення бухгалтерського обліку встановленим стандартам і процедурам. Внутрішній аудит — перевірка, наскільки проведені господарські операції відповідають вимогам нормативних документів з ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Його метою є вдосконалення організації та управління виробництвом і пошук резервів підвищення ефективності діяльності підприємства. Відмінності між внутрішнім і зовнішнім аудитом наведено на рис. 1.1. | Елементи | Внутрішній аудит | Зовнішній аудит | | Масштаб перевірки | Взаємозалежні функції з системою управління | Визначається видом аудиту та законодавчими актами, що регулюють його проведення | | Об’єкт аудиту | Визначається керівництвом. Мета — забезпечення збереження активів, недопущення збитків та підвищення ефективності діяльності підприємства | Визначається статусом підприємства. Домінує аудит фінансової звітності і бухгалтерського балансу. В деяких країнах розвивається аудит господарської діяльності | | Кваліфікація | Визначається на погляд управляючих структур. Визначається меншим ступенем незалежності і нижчим професійним рівнем внутрішнього аудитора | Чітко визначена законодавством. Аудит визначається більш високим ступенем незалежності і високим професійним рівнем аудитора | | Методи, які використо- вуються | Мають багато спільного. Їх розрізняє лише обсяг і точність перевірок | | Мета | Визначається керівництвом | Випливає з законодавства, а також рішення суду, зовнішніх потреб | | Звітність | Звітність перед керівництвом | Звітність перед замовником | Рис. 1.1. Порівняльна характеристика зовнішнього і внутрішнього аудиту  Рис. 1.2. Схема взаємозв’язку зовнішнього та внутрішнього аудиту Зовнішній аудит за об’єктами дослідження можна поділити на: бухгалтерський аудит — аудит стану, організації та ведення обліку, правильності складання бухгалтерської звітності; управлінський та(або) операційний аудит — аудит діяльності підприємства або його окремих підрозділів з метою надання рекомендацій щодо ефективності діяльності суб’єкта господарювання; аудит фінансової звітності — це перевірка повноти та достовірності складання фінансової звітності суб’єкта господарювання; екологічний аудит — це перевірка впливу діяльності підприємства на стан та зміну навколишнього середовища та дотримання екологічних норм. За змістом і функціями аудит поділяють на запобіжний, перманентний, ретроспективний і стратегічний. Запобіжний — це аудит, який має запобігати різного роду конфліктним ситуаціям у фінансово-господарській діяльності до виникнення їх, тобто на стадії підготовки технології виробництва до проведення маркетингових операцій тощо. Провадиться він здебільшого внутрішнім аудитом. Перманентний — це аудит, який проводиться безперервно у процесі фінансово-господарської діяльності підприємства. Метою його є забезпечення менеджерів інформацією про відхилення виробничих процесів від заданих параметрів, про фінансову стабільність у маркетинговій діяльності, конкурентоспроможність виготовленої продукції на внутрішньому і зарубіжному ринках. Ретроспективний — це аудит, який здійснюється після виконання господарських операцій, здебільшого за минулий рік. Проводиться він зовнішніми аудиторськими організаціями. Стратегічний — це аудит, який вивчає питання стратегії розвитку фірми, компанії на перспективу. Передусім це стосується маркетингової діяльності. Слід також виділяти спеціальний, обов’язковий, індивідуальний, початковий, погоджений, підтверджуючий і системно-орієнтований аудит. Спеціальний аудит — перевірка конкретних питань діяльності господарюючого суб’єкта, виконання визначених процедур, норм і правил з метою підтвердження законності, добросовісності та ефективності здійснення окремих операцій та правильність їх відображення в обліку. Обов’язковий аудит — аудит за законом на предмет достовірності та повноти бухгалтерської звітності: незалежний аудит або аудит за дорученням держави. Ініціативний — добровільний аудит, який проводиться за рішенням господарюючого суб’єкта. Обсяг аудиторської перевірки визначається клієнтом.  Рис. 1.3. Схема проведення обов’язкового аудиту в Україні Ініціативний аудит може здійснюватись у випадках: зміни або тривалої відсутності головного бухгалтера суб’єкта господарювання; суттєвої зміни законодавства протягом звітного періоду; тривалої відсутності будь-яких перевірок з боку органів ДПА; здійснення нових (більш складних) для клієнта господарських операцій; оцінки реальності визначення фінансового результату (як існуючого, так і очікуваного); визначення та підтвердження показників фінансового стану суб’єкта господарювання при здійсненні розрахунково-кредитних операцій, реалізації інвестиційних проектів тощо. Початковий аудит — аудит, який проводиться для даного клієнта вперше аудиторською фірмою. Погоджений аудит —аудит, який повторюється. Виконується аудитором або аудиторською фірмою регулярно і ґрунтується на обізнаності із специфікою клієнта внаслідок тривалого спілкування з ним. Підтверджуючий — перевірка і підтвердження окремих бухгалтерських документів і звітів. Системно-орієнтований — аудиторська експертиза на підставі аналізу системи внутрішнього контролю. За способами проведення виділяють суцільний, вибірковий і комбінований аудит. Суцільний аудит — це аудит, при якому перевіряються всі документи і регістри бухгалтерського обліку, на основі яких складена фінансова звітність підприємства, що перевіряється. Вибірковий аудит передбачає перевірку менш ніж 100 % бухгалтерських документів. Комбінований — аудит, при якому одна частина бухгалтерських документів та іншої інформації вивчається суцільним методом дослідження, а інша —вибірковим. |