2.2. Платіжний баланс Платіжний баланс — співвідношення між платежами, здійсненими економічними суб’єктами даної країни в інших країнах, та надходженнями, які одержані ними з інших країн за певний період часу (місяць, квартал, рік). Платіжний баланс: • у більшості країн оприлюднюється; • в країнах з розвинутою ринковою економікою розробляється за схемою, яка рекомендована Міжнародним валютним фондом (див. рис. 9); • чітко відображає економічне становище країни; • широко використовується для прогнозування та макроекономічного регулювання. 
Рис. 9. Схема платіжного балансу (рекомендована МВФ) Стан платіжного балансу країни визначають: • економічний потенціал, • особливості структури економіки, • участь у міжнародному поділі праці, • зв’язки із світовим ринком позичкових капіталів, • стан державного регулювання економіки і зовнішньоекономічних зв’язків. Наслідки дефіциту платіжного балансу: • посилення валютного контролю, • зниження курсу національної валюти, • зростання обсягу позик за кордоном, • проблема економічної залежності (відносини з МВФ) Наслідки надлишку платіжного балансу: • тиск з боку інших країн з вимогами лібералізації торгівлі (відкриття ринків) та стимулювання споживання • перетворення країни в нетто-експортера капіталу. Сальдо (від італ. salgo — розрахунок) у міжнародних розрахунках — різниця між обсягом експорту та імпорту. Види експортно-імпортного сальдо: • сальдо торговельного балансу, • сальдо балансу послуг, • сальдо балансу послуг та некомерційних операцій, • сальдо балансу поточних операцій, • сальдо платіжного балансу. 
|
